Зігріти б руки біля теплого каміну…
Та як впихнути його в 2-х кімнатну панельну квартиру?..
Картину полум’я з одиничок і нулів на стіні…
Не буде диму в такому вогні.
Тішити себе, що були колись справжні такі:
Ми не такі як всі, всі не такі як ви.
Просто так, просто ніби… Все так просто…
Якщо жити від тосту до тосту.
Ми не в стіну лобом, ми самі як стіни
І цей холод від нас, і запах, ніби відсиріли.
Не знаю якої чекаю відлиги,
Та як і решту дурних мене старість посадить за книги…
Чи хватить сил тоді зняти прикраси?..
Те, що було в 20, в 40 вже гримаси.
Максимум по трасі… Ти втікаєш…
Таке буває коли тебе, а не ти відпускаєш.

Приспів
В залежності від того, яку вибеш дорогу,
 такий і будеш віддавати борг.
 І як такі жарти лізуть в голову Богу –
 дати 2 ноги, але один крок.

2к.
І знову цих оламків так багато, 
це відчуття ніби за кимось треба прибирати.
Де б з ким не був, на довго там не лишусь,
Бо там, де довго ллються голоса… Голоса народять тишу.
Спрагло битись по м’якоті бетонних стін,
Як не хотів відмитись, тільки skin it’s realy cleen.
Хто в пошуках музи до дір протирає шузи.
Хто скаже мені: друг, ми твої справжні друзі…
Правда як брешня, коли її в рамки.
Це ніби бути джином, але видіти в лампі.
Осінь, це не коли почнуть боліти коліна.
Осінь, це коли я роблюся як глина.
Тоді ж не кричіть вслід, я не сужу по вашим тіням,
Якщо я друзів відпускаю, значить я їм більше не потрібен.
І справді, гляньте правді ввічі…
Що після нас? Лиш подарунки й звички…

Приспів
В залежності від того, яку вибеш дорогу,
 такий і будеш віддавати борг.
 І як такі жарти лізуть в голову Богу –
 дати 2 ноги, але один крок.

3к.
Бачити невидиме… Кажуть це надхнення.
Травма несумісна з життям сьогодення.
Те, що зараз підняте, колись то ж було кинутим.
Бачити невидиме – бути невидимим.
Додому, через поріг до смутку в щасті.
Без вечері, поцілунку, без кільця на пальці…
Утримувати й бути забезпеченим.
Як правильно зробити: зректись чи бути самозреченим.
Самотній день, самотня ніч.
Ніколи не було романтично запалених свіч.
Коли самотній ти, самотній увесь всіт,
Але ти виграєш, бо ти сам собі гід…
Це інтуіція, їй піддаєшся скрізь.
Це коли не на своїй зупинці, а раніше зліз.
Впевнено, рішуче, чому це правда й сам не знаєш.
Таке буває, коли не тебе, а ти відпускаєш.

Приспів
В залежності від того, яку вибеш дорогу,
 такий і будеш віддавати борг.
 І як такі жарти лізуть в голову Богу –
 дати 2 ноги, але один крок.