В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов. 
Межи нами ся зашпортала любов. 
А та любов як чорна шмата, Шо на вітрі ся калата 
За тобов -моя кохана за тобов 

Ти важєй, моя кохана, ти важєй. 
У трамвай ти на ходу не залажєй. 
Бо трамвай хопит за ногу і потягне на дорогу, 
Ти важєй, моя кохана, ти важєй. 

Ти важєй, моя кохана, ти важєй. 
в мештах на платформі не лазєй, 
бо як будеш ти лазєти, 
будуть пальці вилазєти. 

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй - 
На сусідського Івана не глядєй, 
Бо як возьму того Йвана 
І талапну до паркана, - 
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй. 

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй - 
В очі фарби дуже ти собі не ллєй, 
Як ти фарба виїст очі, - 
Хто тебе, сліпаку, схоче, - 
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.