Там де терен коло хати, квіти буйно розцвітають
Покохав її до болю, туга моє серце крає
Покохав її до болю, туга моє серце крає

Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тееебеее
Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тебе

Ой, прекрасне в неї личко, у косі у неї стрічка
Чорні очка, мов той терен, а зовуть її Марічка
Чорні очка, мов той терен, а зовуть її Марічка

Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тееебеее
Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тебе

От пішов я вже до війська, пішла мене проводжати
Міцно так поцілувала, і казала: буде ждати
Міцно так поцілувала, і казала: буде ждати

Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тееебеее
Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тебе

І служив я аж два роки, дівчинонька вірно ждала,
І казала, що в розлуці ще вірніше покохала,
І казала, що в розлуці ще вірніше покохала,

Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тееебеее
Ой, ти Марічко, чарівнице, вроди своєї дай напиться, 
Бо не забуду, бо не забуду я тебе!