Стояли поруч, днь спливав осінній,
Світило сонце з жовтої імли
І раптом поєднались наші тіні, |
А душі поєднатись не змогли... | (2)

Стояли поруч на краю розлуки
І на порозі довгої зими,
І раптом поєднались наші руки, |
А душі поєднатись не змогли... | (2)

У диво вірить тільки той, хто любить,
Невже усе на світі – до пори?
І знову поєднались наші губи,  |
А душі поєднатись не змогли... | (2)

Гірка образа стала поміж нами
І тихо гасне полум'я свічі...
Як легко поєднатися тілами,    |
Як важко поєднати дві душі...  | (2)