Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко.
Соснові клепки, дубове денце,
Не цураймось, моє серце.
Соснові клепки, дубове денце,
Не цураймось, моє серце.
— Ой не раз і не два
Стояв я під коморою.
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою.
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою.
— Ой рада б я виходити
І з тобою говорити,
Та лежить нелюб на правій ручці
Та й боюся розбудити.
Та лежить нелюб на правій ручці
Та й боюся розбудити.
— Дівчинонько моя люба!
Відхилися від нелюба.
Буду ціляти, буду стріляти,
Щоб забити нелюба.
Буду ціляти, буду стріляти,
Щоб забити нелюба.
— Ой чи влучиш, чи не влучиш,
Тільки жизнь нашу розлучиш.
Ой чи вдариш, чи не вдариш,
Тільки мені віка збавиш.
Ой чи вдариш, чи не вдариш,
Тільки мені віка збавиш.
Ти козаче молодий,
В тебе коник вороний.
Сідлай коня та їдь з двора,
Бо ти не мій, я не твоя.
Сідлай коня та їдь з двора,
Бо ти не мій, я не твоя.
Козак коника сідлає
І з коником розмовляє:
— Біжи, коню, біжи, ворон,
Аж до тихого Дунаю.
— Біжи, коню, біжи, ворон,
Аж до тихого Дунаю.
А там стану, подумаю:
Ой чи мені утопитись,
Ой чи мені з коня вбитись,
Ой чи назад воротитись?
Ой чи мені з коня вбитись,
Ой чи назад воротитись?
А я піду у темний луг,
У темний луг по калину,
Чи не побачу, чи не зустріну
Свою вірную дівчину?
Чи не побачу, чи не зустріну
Свою вірную дівчину?
Моя вірная дівчина
В темнім лузі заблудила,
Тільки слідочок з-під милої ніжок,
Де милая походила.
Тільки слідочок з-під милої ніжок,
Де милая походила.
Ой вирву я листочок
Та й прикрию той слідочок,
Щоб не засипав, щоб не завіяв
Буйний вітер пісочком.
Щоб не засипав, щоб не завіяв
Буйний вітер пісочком.