Люблю я часто бігати, і трішки погуляти,
Особливо *хех* коли зі мною є давчата.
Такі гарненькі, милі, і трішки непідступні,
Від їх краси ми піднімаєм челюсті зі ступні
Колись гуляв я втілку, негайно зараз розкажу,
На пальцях швидко, попробую я покажу
Ішла собі дівчина із нашуником у вусі.
Така гарненька, кажу їй, "дівчино мі скузі".
Давайте познайомимось, а потім потанцюємо
Морозивом вас пригощу і може поцілуємось.
Відразу посмішка її на мене дико кинулась,
З тих пір вона мені ночами часто снилась.
Така любов приходить рідко, але так помітно
І не проходить швидко, як між волосся вітром.
Тепер заради неї байдужий я до інших,
Бо це кохання серця, а не просто ліжко.

Давай з тобою мила, ми порахуєм зорі,
На підвіконні щастя, Вони ж такі прозорі.
І гострим нашим зором, Ми знайдемо планету,
На ній ми будем жити, Нам нікого більш не треба.

Давно твої долоні, мене не обіймають,
Гарячі губи, давно мене вже не цілують,
На кухні вже давно, застигла наша кава,
і наші зустрічі, ми вважаємо без цілі.
Алеж було так класно, і мабудь прекрасно,
коли з тобою, ми цілувались пристрасно.
На нас тоді дивились, і мабудь рівнялись,
Але наш спільний час, даремно згаяли.
Курили на балконі, ми після цього діла,
Коли тебе я обіймав, так мило ти тремтіла.
Мабудь тоді я думав, нікого вже не треба,
Бо ти ж для мене була все, ти ж моя планета.
Але так сталось, що ми з тобою розучились, 
Мабудь так треба, але кохати ти навчила.
Тепер я буду іншим, не таким яким я був,
Сам кину камінь в тих, хто мене забув

Тепер мабудь не буде, кохання в цьому світі
За гроші тільки Будуть, народжуваться діти
І скільки буде, світить нам сонечко в лице
Ми будем жмуритись і ховати свій приціл.