Ой зоренько вечірняя, чого ж ти не світишся.
Де мій милий, чорнобривий, чого ж ти так пізнишся.
Не їдь, не їдь, мій миленький, в далеку дорогу.
Переночуй, мій миленький, цю нічку зі мною.
Ой рад би я, моя мила, ще й другу ночувать.
Та боюся полковника, щоб походу не втерять.
Ой не бійся, мій миленький, я молода, не засну.
І з вечора, і в півночі, то я тебе пробуджу.
Устань, милий, чорнобривий, вже час і пора вставать.
Вже чужії чоловіки по стодолах молотять.
Коні твої воронії вже заложені стоять.
Слуги твої вірненькії поубирані сидять.
Я молода, як ягода, по бережку ходила.
По бережку ходила, білі гуси гонила.
Гиля, гиля, білі гуси, гиля, гиля на воду.
Віддав мене мій батейко із розкошу та в біду.