Що не так тепер, як стародавно -
Похилилося, посмутилося?..
Що Знання Пращурів загублено;
Що Братерство Кровне забулося?..

Ой, уся правда тепер пропала,
Правда пропала, Кривда постала!..
Небо Хмарами понасунулося
Над степами й лісами понахмурилося...

Діди-Прадіди з Неба Зорями
Дивляться та дивуються:
Роси сплять - непритомнії,
Сплять, не бачать лихо, що коїться!

Кургани й Кромлехи - порозорені;
Священні Гаї - вирубані;
Казки - забуті; Руни - загублені;
Сонця знаки та зброя - заборонені...

Ллються сльозами ріки мертвії
Та земля лежить, наче спалена;
Вікна й двері в хатках позачинені -
Всі замки та засови задвинуті...

Та у Кузні хтось грима Молотом
Духу - Сталь кує з Крові Єдності...
Ранок йде - Русь прокидається!
Молот Духу б’є - не спиняється... 

Єдність Крові - запорукою
Нашим Воям знову станеться;
Тож не спав Коваль у ночі лихій - 
Громом клявся він, що прокинуться!!!

Рус.:

Что ж не так сейчас, как в древности - 
Помрачнело всё, пригорюнилось?..
Что же Мудрость Предков утеряна;
Что же Братство Кровное забылось?..

Ой, вся Правда-то пропала,
Правда пропала, Ложь восстала!..
Небо Тучами нахмурилось
Над полями и дубравами наугрюмилось…

Деды-пращуры с Неба Зорями
Всё глядят да удивляются:
Росы спят да в беспамятстве,
Спят, не видят, горе лютое!

Курганы и Кромлехи - разорённые;
Священные Рощи - вырублены;
Сказанья - забыты; Руны - утеряны;
Знаки Солнца и мечи - недозволенны…

Льются слезами реки мёртвые
И земля лежит, словно выжжена;
Окна, двери изб заколочены,
Все замки и засовы задвинуты…

Только в Кузне всё гремит Молотом
Духа - Сталь куёт Единства Кровного…
Утро близится - Русь пробуждается!
Духа Молота бой не прекращается…

Единство Кровное - клятвы узами
Станет вновь нашим Воинам;
Ночью злою не спал от того Кузнец -
Что пробудятся - клялся Громом он!!!