Помишляєте, чєловєци, всякий час о смерті,
Скільки б не жив на цім світі – треба буде вмерти.

О багацтві і розкошах всєгда помишляєш,
Коли прийде смерть по душу – ти того не знаєш.

Коли прийде смерть по душу – нельзя откупиться,
Махне косой, ступай за мной,
Полно суєтиться.

Все багацтво, всі розкоші складаєш у суми,
Кому вони дістануться – нема в тебе думи.

Все багацтво, всі розкоші, суєту оставиш,
Тільки гріхи, діла свої Судії представиш.

Як задзвонять усі дзвони по смертній годині,
Скажуть люди: вічна пам’ять по моїй кончині.

Всі сродники, приятелі тіло провожають,
А ангели-хранителі душу зустрічають.

Всі сродники, приятелі додому вертались,
А ангели-хранителі за душу сражались.

Пішла душа по митарству за гріхи страдати,
Не поможуть гріхам моїм ні отець, ні мати.

Не поможуть гріхам моїм ні браття, ні сестри,
А поможе милостиня, що я подавала.

Лежить душа обнажена, а тіло потліло,
Ведуть душу на Суд Божий за всякоє діло.