Текст и исполнение – Валерия (Владі Мира) Карпиленко

Музыкальное сопровождение – Роман Сидоров «На Ветвях»

Розмовляючи з собою (або «Валера, будь мужиком!»)

Коли хочеться плакати,
Або просто лежати на сирій від літнього дощу землі
До тих пір, поки через відкриті пори не проб’ється
Зелена трава, як вона пробивається
Через асфальт, я кажу собі –
Валера, вставай! Годі тобі!
Врешті-решт, будь мужиком!
І встаю. І йду. Ледве-ледве перебираючи
Ногами, яким на все байдуже,
Бо живуть вони далеко від голови,
Якій до усього є діло. Навіть
До того, що її не стосується.
Вибір є. Можна і не вставати, в принципі,
Та то був би не я. Або я, але без цієї надокучливої
Сволоти, що живе навколо мене, примушуючи
Кожного ранку малювати радісні очі та
Відкривати серце, яке зовсім виходить з ладу,
Через відсутність певного ритму, що властивий
Іншим серцям.
Складно з жінками! Іноді я йду від неї, а їй
Байдуже. Тому повертаюсь на своє місце, яке
Ніколи ніхто не займає. А іноді вона виштовхує 
Мене, як останній непотріб і тоді стою десь поруч
І розумію, що без мене вона сильніша.
Без мене вона знає все. 
Без мене вона кохає.
Без мене їй боляче.
Бо кожен з нас складається з двох частин. Бо я її
Друга частина. Я її душа.
Коли хочеться плакати,
Або просто лежати на сирій від літнього дощу землі
До тих пір, поки через відкриті пори не проб’ється
Зелена трава, як вона пробивається
Через асфальт, я кажу собі –
Валера, залишайся жінкою. З будь-яким іменем.
З будь-якою зовнішністю. У будь-якому житті.
Бо є в тобі якась сила, як і в кожній жінці. Сила, що
Примушує жити, всупереч усьому. Всупереч навіть
Смерті, яка стоїть над тобою з народження, ніби
Очікує, коли ти підеш з нею, але
Твоя рука ніколи не торкнеться її руки, бо в смерті
Груба шкіра. Тобі така не до вподоби.
Нехай пришлють кого-небудь іншого. [bad word]  [bad word] vladimiravolodyagirl