Ті  журавлі,  і  їх  прощальні  сурми…  
Тих  відлітань  сюїта  голуба…  
Натягне  дощ  свої  осінні  струни,  
торкне  ті  струни  пальчиком  верба.
Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.  
Сумна  арфістко  –  рученьки  вербові!  –  
по  самі  плечі  вкутана  в  туман.  
Зіграй  мені  мелодію  любові,  
ту,  без  котрої  холодно  словам.
Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.  
Зіграй  мені  осінній  плач  калини.  
Зіграй  усе,  що  я  тебе  прошу.  
Я  не  скрипковий  ключ,  а  журавлиний  
тобі  над  полем  в  небі  напишу.  
Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.