Задивляюсь у твої зіниці 
Голубі й тривожні, ніби рань. 
Крешуть з них червоні блискавиці 
Революцій, бунтів і повстань. 

Україно! Ти для мене диво! 
І нехай пливе за роком рік, 
Буду, мамо горда і вродлива, 
З тебе чудуватися повік... 

Ради тебе перли в душі сію, 
Ради тебе мислю і творю, 
Хай мовчать америки й росії, 
Коли я з тобою говорю. 

Одійдіте, недругі лукаві! 
Друзі, зачекайте на путі! 
Маю я святе синівське право 
З матір’ю побуть на самоті. 

Рідко, нене, згадую про тебе, 
Дні занадто куці та малі, 
Ще не всі чорти живуть на небі, 
Ходить їх до біса на землі. 

Бачиш, з ними щогодини б’юся, 
Чуєш — битви споконвічний грюк! 
Як же я без друзів обійдуся 
Без лобів їх, без очей і рук? 

Україно, ти моя молитва, 
Ти моя розпука вікова... 
Гримотить над світом люта битва 
За твоє життя, твої права. 

Хай палають хмари бурякові, 
Хай сичать образи — все одно 
Я проллюся крапелькою крові 
На твоє священне знамено.