Я буду радий, якщо ти це прочитаєш
На сторінках веб-сайтів, чи по очам слова впізнаєш.
Залльєш  слізьми свою клавіатуру 
Чи повз мене промайнеш беземоційно. Сумно
Стане в твоїй душі через пару кроків. 
А може, я помиляюсь, і, насправді, тобі пофіг
На всю ту лірику, пісні, мелодії, тюльпани,
Бринчання струн при мінус двадцять на гітарі.
І не властиво це мені- в піснях вживати слово "пофіг".
Хоча це й два слова, але всеодно, зараз не до цього, зараз не до цього.

Знай, я сумую за тобою, наче пташка під водою сумує за небом.
Моє серце без відбою сумує за тобою, сумує за небом.

За небом твоїх глибоких очей, 
Схованих за маскою холоднокровності,
Що зміцнювалась з морозом наших ночей,
Зимових, холодних. При всій стовідсотковості,
Що непотрібен я тобі, ні мої вірші, ні пісні,
І ні любов у красномовних міні-творах,
Про те як Л.юблю, К.охаю, О.божнюю тебе,
І насолоджуюсь, живучи в своїх болях,
Я наберусь відваги й покажу цим текстом, що ти мені потрібна,
Словами "я тебе люблю"- я покажу настільки ти для мене рідна.

Знай, я сумую за тобою, наче пташка під водою сумує за небом.
Моє серце без відбою сумує за тобою, сумує за небом.
Знай, я сумую за тобою, наче пташка під водою сумує за небом.
Моє серце без відбою сумує за тобою, сумує за небом.

За небом тих очей глибоких, 
Що зникли і розтанули разом з тобою,
Неначе дим попілу думок одиноких
В тумані зникає. Тебе немає.
І та, що схожою на тебе є,
Мене не знає. І я не знаю,
Чи відчуває вона щось, 
Чи розуміє те, що я люблю тебе і досі, не відпускаю.

Я сумую за тобою, наче пташка під водою сумує за небом.
Моє серце без відбою сумує за тобою, сумує за небом.
Я сумую за тобою, наче пташка під водою сумує за небом.
Моє серце без відбою сумує за тобою, сумує за небом.