Ця осінь, малює життєві напасті, 
Любов без тебе - життя без щастя, 
І скільки осінь тримає злості, 
Для неї ми непрошені гості. 

Приспів 
А там кружляє листопад, 
Немов у вирій заблукав, 
Для нього це останній вальс, 
Це вітер так мені сказав. 

Теплі слова, які завжди чую я, 
Це лише осіння ілюзія, 
Гарячі кольори, які навіюють печаль, 
Болючий листопад, зимовий погляд у даль, 
Нажаль, немає правди в коханні, 
Мі її втратили в безглуздому бажанні, 
Самотні будинки, заплакані вікна, 
Осіння любов, як медаль мідна. 
Нічого не варті ці почуття чисті, 
Мі їх загубили у жовтому листі. 
Пронизливий вітер, жорстока злива, 
Допомогли забути яка ти вродлива, 
Я говорив про любов, та ти казала "Досить", 
І я кохаю знов і це повір мені не осінь, 
І це повір мені не осінь. 

Приспів 
А там кружляє листопад, 
Немов у вирій заблукав, 
Для нього це останній вальс, 
Це вітер так мені сказав. 

Як набридла ця осінь, ця самотність скажена, 
Як набрила любов і твоя вічна проблема, 
Ходимо довкола, шукаємо істини, 
А гарячі почуття вже давно вистигли. 
Мене вже не чарує твій спів солодкий, 
Коли ми були разом я був самотній, 
Я знов щиро кохаю і це не навмисно, 
А ось ти самотня, як це пожовкле листя. 
Лиш дощ, дощ по осінньому листі, 
Він падає на нас, на серця близьких, 
Зупиняє час, ламає ланцюги слави,
Роз'єднати нас це було його право. 
Ми забули все і ніколи не згадаєм, 
Змалку вчили маємо, що маємо, 
А тепер осінь ілюзію малює, 
Та тільки мій крик ніхто не почує, 
Ніхто не почує. 

Приспів 
А там кружляє листопад, 
Немов у вирій заблукав, 
Для нього це останній вальс, 
Це вітер так мені сказав.