І ви покинули...

І ви покинули... і ви пішли...
(і в найми душі віддали)
І клад, що вам діди сховали,
На скибку хліба проміняли...
Цигани ви,
Цигани ви!..
А там, в землі, який там скарб лежав
І скільки струн в собі ховав
Які б то звуки розітнулись,
Коли б ви дивних струн торкнулись!
Не варті ви,
Не варті ви...
І часом чує ліс в тиші нічній,
Як десь на кобзі золотій
Струна застогне і порветься,
І стогін скаргою поллється...
«О, де ж ви єсть?!
О, де ж ви єсть?!..»

Олександр Олесь