З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну та червоную нитку брала.

А що чорна ниточка — розтавання,
А червона ниточка — то кохання.
Щоб та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.

Встану я в неділеньку з позаранку,
Подарую милому вишиванку.
Сердся, мій соколику, чи не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.