Ми зовсім різні, як дві частини світу,
Ти у полоні власних мрій, а я - вільний, як вітер.
В душі, як діти, хоча і граємось в дорослі ігри.
Для когось легко взяти і забути. 
А інколи лиш вистачає голос раз почути,
Я знаю - важко це збагнути.
Тому хто втратив - важко повернути
Ті безсонні ночі, які провела ти сама.
Ти не забула мої слова, що значили багато.
Тепер лишились лиш провалля
Твоїх думок і моїх вчинків.
Я відчуваю далі - ти десь поруч, зовсім близько!
Можливо в серці твій образ глибоко оселився.
Не завжди я казав тобі "кохаю",
проте усе, що пережили разом - пам"ятаю!
Усе, що зруйнувалось - 
можливо скласти по частинах,
Усе, що розірвалось - 
згадаєм лиш по написаних картинах,
що малювали з наших історій.
І хочеться усе з нуля розпочати,
Згадати, як колись ходили світанок зустрічати.
Згадай усе, що ми наповнювали прозою.
А пам"ятаєш, одного разу Ти прийшла,
і я як дурень стояв з цією розою?
Сама знаєш, що коли ми двоє - 
усе руйнуєм під собою.
І я готовий скласти зброю, 
тому що більш за все я у житті кохаю
посмішку твою!

День за днем проходить,
час минааєє...
Ми з Тобою, що робити
не знаєм...
Розлука між нами, 
але я все ж вірю,
що скажиш ти мені -
Я Тебе Кохаю!

І ось знову я одна на самоті з собою.
Дивлюсь фотографії, на яких щасливі ми з Тобою.
Від цих спогадів розривається серце,
душа моя плаче і хочеться чомусь умерти!
Або забути, не згадати все що було між нами -
це кохання, це почуття, не описати словами.
Як могло так статись, що ми кохались, розійшлись.
Чому не можливо забути, все те, що було колись?
Чому? І чому!?  ці слова появляються знову...
Ще досі згадую нашу прощальну гірку розмову!
Хоче все так повернути, але час пройшов..
Ти не згадуєш мене, а мене ще сниться сон
про те, як ми йдем разом і руки зв"язані в полон,
і грає десь близько в темноті саксофон.
Хочу відчути поцілунок, тепло твоїх рук,
але на жаль для слів "кохаю" - це все тільки звук...

День за днем проходить,
час минааєє...
Ми з Тобою, що робити
не знаєм...
Розлука між нами, 
але я все ж вірю,
що скажиш ти мені -
Я Тебе Кохаю!

- Мар"яна, ти любиш мене?
- Навіщо Тобі це знати?
- Я хочу все повернути, я не можу без Тебе жити!
- Хм... Ні, Віталік, я Тебе не люблю - Я Тебе Кохаю!

День за днем проходить,
час минааєє...
Ми з Тобою, що робити
не знаєм...
Розлука між нами, 
але я все ж вірю,
що скажиш ти мені -
Я Тебе Кохаю!