я бавив твоє серце,я тихо дихав в юрбі
не погасив інерцій,сховався у тобі
не знав,не знав як треба,надумав триста питань
не зазирав у себе,коли без коливань

старе вагітне сонце-у камеру жовтих днів
рослин,птахів,японців-тобі в колекцію снів
в мою новеньку шкіру-колючки твоїх надій
у мертвому ефірі чекатиму подій

равликом мандрував по торішнім небі
погляди тамував,бо нечисті,мей бі
запахом,дотиком вполював Джоконду
і скляним потягом-в бесконечне рондо....