на слова Шевченко.

За байраком байрак,
За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак,
Із могили козак,
Встає сивий, похилий.

Встає сам уночі,
Іде в степ, а йдучи
Співа, сумно співає:
- Наносили землі,
Тай додому пішли,
І ніхто не згадає.

Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло!
І земля не приймає.
Як запровадив гетьман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти.

По своїй землі
Свою кров розлили
І зарізали брата.
Крові брата впились
І отут полягли
У могилі заклятій. -

Та й змовк, зажуривсь
І на спис похиливсь,
Став на самій могилі.
На Дніпро позирав,
Тяжко плакав, ридав,
Сині хвилі голосили.

З-за Дніпра із села
Луна гаєм гула,
Треті півні співали.
Провалився козак,
Стрепенувся байрак,
А могила застогнала.