1. Амур пустив стрілу й мене нею поранив,
Скували безнадійно мої руки твої міцні кайдани,
Тепер сиджу невільником я у твоїм полоні,
Твоя ніжність приголомшує дотиком долоні…

Твоя врода зачаровує, приковує до себе,
але не треба мук, прошу тебе не треба,
Волію я взаємності і трішечки тепла,
аби мене ти ним зігріла,але не обпекла,  

тому тримай мене міцніш, не відпускай ніколи,
і я буду щасливим у цій твоїй неволі,
нехай же буде вічним увесь цей наш полон,
а серця так звично б’ються в унісон..  

але в твоїх очах, я бачив пустоту,
я бачив іншу ціль, бачив іншу мету,
тому то і пішов, зник з твого життя,
ти вбила в мені мрію, але не вбила почуття…

  приспів
«Не вір мені,
        якщо колись скажу,
що більше не кохаю,
більше не люблю,  

не вір мені,
        бо все це брехня,
я кохатиму тебе,
до останнього дня» 

 2. І от ми посварилися, назавжди розійшлися,
здається я знову, знову помилився,
Називаючи тебе своїм маленьким світом,
Усипаний по голову твоїм нестерпним гнітом,

 Усі твої слова, невинні сірі фрази,
зробили свою справу і ми уже не разом,
ти сказала – не люблю, ти сказала – не кохаю,
ну що ж тоді.. тебе я не тримаю,  

відпускаю, йди, а я лишусь один із болем на душі,
спалю усі тобі написані вірші,
       заміню сценарій, а потім зміню титри,
       спогади про тебе із голови всі витру, 

я повірив тобі, всьому, що ти сказала,
хоча і моє серце про інше кричало,
та я пішов, зник з твого життя,
ти вбила в мені мрію, але не вбила почуття…    

«Не вір мені,
якщо колись скажу,
що більше не кохаю,
більше не люблю,  
не вір мені,
бо все це брехня,
я кохатиму тебе,
до останнього дня» 

Не вір мені! (не ві-і-і-р!)
Не вір мені!.. (не ві-і-і-р!)
Не вір мені, прошу тебе   не вір!..