Я тебе не люблю...
Я ніколи тебе не любив.
Це лиш тільки гормони, горілка і кава.
Грім ударив зненацька,
Блискавкою засліпив,
І здалося на мить,
Що це зірка щаслива упала.

Я тебе не люблю...
Я ніколи тебе не любив.
Просто взяв, що тоді
Опинилось мені під рукою,
Випадкове весло,
І мій човен кудись понесло,
І за зіркою я загадав:
Хай пливе...
Тільки поруч з тобою.

Я тебе не люблю...
Я ніколи тебе не любив.
Це лиш відблиски суму,
Тільки відзвук юнацької мрії.
Просто зірка дурна
Поламала мій спосіб життя.
Ми зустрілись намарне,
Лиш початок був вартий надії.
Я ніколи тебе не любив,
Недоцільно, ніяк.
Все в нас різне, все проти,
Не варто... не треба.
Це лиш дим у очах,
Випадковість - це жах.
Kраще йди, і забудь мене швидше,
Так краще для тебе.

Він ровесник тобі,
Молодий і стрункий,
Все у вас вже складається, як у людей,
Все отак, як мало би бути.
Барабани, гітара шалена,
Фортеп'ян і бас грають вальс.
І я вслухаюсь у волю,
З кайданів кохання розкутий.

Все чудово, іди,
Най щастить без біди.
Я ніколи тебе не любив.
Всім так легше тепер буде жити.
Я тебе не люблю.
Він гарніший - і край. Прощавай,
Прощавай.
Я ніколи...
Я ніколи...
Не можу без тебе... не можу... без тебе...
Не можу без тебе...
Не можу без тебе...
Не можу... без тебе...
Не можу...
Без тебе... не можу... жити...
Без тебе... не можу...