муз. Леся Тельнюк
сл. Галина Тельнюк

присвячено батьку Станіставу Тельнюку

І тоді
В твоїх пальцях заплакали ластівки,
А мені пощастило побачити небо...
І тремтіли тендітно слова непромовлені,
Пригортаючи серпень останній до себе,
До себе...

І тоді,
Не знайшовши душі притулку,
Я ходила по різні сторони місяця.
І ховалась від щастя, і прагнула смутку,
І боялась, не вистачить сліз,
Не залишиться...

І тоді
Мені серце склювали поспіхом,
І давно не щастило з людьми та й небом.
І криваво палав молодик з кривоусміхом,
Пригортаючи серпень останній до себе,
До себе...