Моя долоня у твоїх руках, 
твоя рука іще така гаряча, 
коли ти поряд, то в моїх думках 
вирує радість сильна,і неначе.. 
я маю крила,і лечу у небо.. 

я довіряю кожному зі слів, 
що говорив,що будеш ще казати 
на нас залишилось так мало днів, 
але я впевнена ,що буду чекати.. 
наступної зустрічі очей... 

я вірю думці,вірю навіть миті, 
я вірю очам,вірю тим рукам.. 
я рада, що я маю право жити 
і вірить - вірити твоїм словам... 
так вірити, немов своїм.... 

коли студенний вітер віє по плечах, 
коли мороз з"їдає всі слова... 
я вірю тільки лиш твоїм вустам, 
у нас небесних цілих два крила... 
на нас їх вистачить доволі... 

коли моя рука в твоїй кишені, 
я відчуваю дихання таке спокійне... 
я чую імпульси по вені, 
сьогодні не треба вже снодійне, 
мені, бо я засну і так... 

як це назвати,як доповісти, 
таке чудесне світле відчуття... 
лиш у віршах розповісти... 
коли моє в твоїх руках життя... 
і більш нічого не потрібно вже.... 

Автор: Анастасія Гуменюк
Декламував: Павло Галябарда
Муз.супровід: Chris Daughtry - September