тріумф переведених колій
в період складних меланхолій
неначе повітряні сни

в темно-синю пору
шепіт, подих,
нерозбірливі слова.
очі - погляд вітру
і ніжні хвилі,
розпалені уста

тепер ми не знаєм,
куди йдемо ми не знаєм... (6)
куди ми???

тісно між людей,
п'є самотність влучно.
мій останній рейс
відлетів так швидко

ця нескінчення гра
IQ душі і тіла знов
не вистачає сил
змиритися, щоб потім знов
запитати самого себе:
ну навіщо я це роблю? (2)

навіщо? я не знаю.
куди йдемо ми не знаєм... (6)
куди ми???