світ краде мої думки на біс і у серцях палає лід за незрозумілість пробач мені, я написав тобі як міг, як міг...
Світло гасне, лишаючи тіні, падає тиша, ковтаючи біль
заплутався сам у своїй павутині не пам*ятаю, яка була ціль
зникає все,що здавалось важливим вчорашнє і завтрашнє теж,
кружляємо в танці, як божевільні
а в божевільних в житті нема меж
Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя
Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя
Цвіт від цих бетонних сірих стін
від цих безцінних думок-рік,
думок не розказаних тобі, я знав що вони, я знав, адже ти...
Світло гасне, лишаючи тіні, падає тиша, ковтаючи біль
заплутався сам у своїй павутині не пам*ятаю, яка була ціль
зникає все,що здавалось важливим вчорашнє і завтрашнє теж,
кружляємо в танці, як божевільні
а в божевільних в житті нема меж
Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя
Сойти с ума, так просто для меня,но на запьястьях моих цепи из хрусталя
Як дістали фальшиві трагедії, драми, Всі відверті почуття замінили ролями, Я не слухаю світ - просто проходжу мимо Та очі зауважують лукаву пантоміму Тепер я згідний з Шекспіром: наше життя - театр! Чомусь так мало акторів - зате масовки багато Тут неправдиві свята і муляжна кров За кулісами цвіте декоративна любов...