Поплач мені, Річко...
Розкажи про дні часів прадавніх.
Те, що бачила за давніх-давен,
Пошепки перекажи у краплях.

Хвилями неси у небуття
Відголоси битв,
Де брат меча підняв на брата.
Течії журчанням голоси:
„Зрада!”

Хто зганьбив ім’я своїх Дідів?!
Хто занапастив Прадавню Віру?!
Хто віддав у лапи ворогів
Слов’янську землю?!
„володимир!”

„Жалюгідний нащадок Великого
Князя Святослава син нікчемний –
Братовбивця й зрадник Віри,
„святим” за зраду наречений.”

На священній землі
Будував хто церкви?
„Тряслося від жаху тоді це стадо,
Коли прибивав свого щита
Князь Святослав на Воротах Царграда!”