Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому ж я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав! 

Далеко за хмари, подалi од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласкi у сонця, у зірок прохать,
І в тiм світі яснім себе показать. 

Бо щастя я, бiдний, ще змалку не маю.
Нiхто мене в свiтi, нiхто не кохає.
Чужий я у Бога, чужий у людей!
Хiба ж хто кохає нерiдних дiтей?