А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я – все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з вище |
Нагадують серцю, як йшов босоніж. | (2)

Тут захід не сонця, а теплого друга,
Підхід до чужих, але також людей,
Як їду від дому, лишається туга, |
Та “ні” відступати від своїх ідей! | (2)

Я знаю мені кожний день помогають
По життєвих дорогах розносить хліби
Душі предків моїх, |
Що у рідній землі спочивають, |
Материнська любов спасає мене від журби. | (2)

А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я – все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з вище |
Нагадують серцю, як йшов босоніж. | (2)