Золота й небесна жінка
В золотім небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Місить глину, а не тісто.
Вона тішиться роботі,
Вона згадує про сон свій,
У її тісній квартирі
Ночувало нині сонце.

Приспів:
Ти прокинься завтра рано,
Запитай його: "О, хто ти?".
Але він промовчить доти,
Доки ти не зрозумієш –
Він тобі наснився й потім
Ти його зліпила з глини.
Ти не мала половини,
Нині маєш і не радієш.

Золота й небесна жінка
В золотім небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Прошепоче ніжні вісті.
Не про те, що ніч ліпила,
Своє щастя довгождане,
А про глину, як причину,
Сну безсоння і кохання.