Наша зла неволя між байдужих свічад
Закінчилась вночі серед літа
Ангел сніжнокрилий зняв останню печать
І ледь чутно сказав: Треба вийти
Треба встати і вийти
Встати і вийти
Нову
Свічу запалити
Над собою здійняти
Долю шукати
Більше її не втрачати
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
Келії самотні і молитви палкі
Розчинились у водах світання
Наші сірі очі наші руки тонкі
Наша перша кров і остання
Ангел чистий співає
Нечистий стріляє
Світ
У пітьмі потопає
Треба встати і вийти
Свічу запалити
Більше її не гасити
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о
В ніжному полоні буде нам відважно-во-о
Довго мерехтіла непотрібна свіча
Догорали поламані крила
Постаті виходили з розбитих свічад
І сурма золота голосила
Треба встати і вийти
Встати і вийти
Нову
Свічу запалити
Над собою здійняти
Долю шукати
Більше її не втрачати
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о
В ніжному полоні буде нам відважно-во-о
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е
У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о
В ніжному полоні буде нам відважно-во-о