Тісно зав’язалися б в нитки
 І лишилися тільки ми удвох.
 Вперше, може, як в останнє ми…
 Серед тисяч слів ми знайшли б любов

Я знайду тебе, кохана, де б ти не була.
 Допоможе мені Бог, відчує душа моя.
 Через будь-які світи і через безліч мов,
 Все одно тебе знайду, бо ти – моя любов!

Теплим я б для тебе став дощем:
 Я, плюс ти, плюс дощ, – вийшла б райдуга.
 Дихав би тобою ще і ще,
 Руку простягни – ось моя рука.