Біжи, я вистою!
Зустрінемось пізніше
Коли сльози будуть чистими
Тікай, я сам все вирішу
Весь біль з пам’яті виріжу
І так давно вже на межі
Далекі голоси із мережі
Ти збережи

Перетерпи, переживи
Вірю незламно,
Хоча ледве живий,
І вірю уже досить давно,
Що буде світло, там де зараз темно
До зустрічі! Сподіваюся, взаємно...
Зустрінемось!

Коли знесуть останній концтабір, останній бункер
Коли друзі з життям не будуть зводити рахунки...
Коли у всіх голодних будуть повні шлунки,
Танки не давитимуть асфальт з дитячими малюнками

Коли не плакатиме мама,
В скронях не буде різати,
Скінчиться драма,
Шрами пошвидше зализуйте,
Коли не будуть убивати із-за нафти,
Зустрінемось пізніше, вставай, навіть якщо упав ти...

До зустрічі!
Зустрінемось зовсім скоро,
Десь там, де кораблі відпливають у море,
Десь там за хмарами і верхівками гір,
До зустрічі!
Ми ще зустрінемось, повір.

Коли впаде останній листок і,
Може, через сто років,
Ми ще зустрінемось
Десь там, де спокій,
Десь там, де завжди падає сніг,
Нагадує сни,
Де я усе вже тобі пояснив.

Де я триматиму тебе за руку просто,
А час і простір,
Вже не торкають нас кутами гострими,
Постривай!
Ефір вже добігає кінця,
Ми ще зустрінемось, повір, я обіцяю.

Коли забудуть наші імена і зникнуть тіні,
Тут я і ти нікого більше, і так постійно,
Коли впадуть всі стіни, що розділяли нас,
Ми ще зустрінемось колись, коли настане час.

Коли остання крапля впаде на долоні твої,
Коли не лишиться нікого, тільки нас двоє.
Настане час той, ми перетворимося в дим
Десь там, де лише я і ти і це назавжди.