Она носила цветы в волосах,
С ними играл он да еще ветер,
Казалось, что давно уже повзрослели,
Но ведь любили искренне, как дети.
Открытые сердца, искренние глаза,
Таких не так уж много на свете,
Слезы счастья лились каждую ночь,
Обещания любить всегда,
Домик на углу двух улиц,
Забор, плющем осенним увитый,
Казалось, что дожди одумались,
Казалось, что всегда будет лето,
Всего один звонок телефона,
И стоит только им захотеть,
Повеяло тепло из - за границы,
И значит обязательно нужно лететь...

Не обещай навсегда,
Не обещай навечно,
Где твое-мое "завтра"?
В висках свистит ветер.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо,
Зависит ближайшее время,
Но не всегда от тебя одного...

И вдруг все изменилось вокруг:
Проблемы, цены, сны и надежды,
Разьехались, словно дети в школу,
Что было первым, стало последним...
Ей в Варшавские спальные районы,
Ему Москву бетоном залить,
Но любовь в таксофонах
Обречена недолго прожить,
Куда ведуть эти пестрые дороги?
Зачем вы заблудились по свету?
Вас сотни, тысячи, вас миллионы
В Израиле, Канаде, на Крите,
Есть воспоминани о том, как все было,
Надежда есть на то, как все будет,
Судьба нас по течению быстро несет,
Ведь мы не титаны, мы люди..
___________________________________

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти