Викини з серця

Так боляче мов куля увійшла в твої груди,
Як постріли до крові били його слова,
А ти стояла мовчки – жодних фраз, жодних рухів,
Знову одна, знову до дна випита-кинута.
Бо він пішов вночі 
Просто зник в пітьмі
Він такий, як всі
Вони

І ти чекаєш марно, кожен день, кожен вечір,
Відкриті двері досі, тільки ніхто не йде,
Лише самотня осінь обійме твої плечі,
Серце твоє не визнає, що закінчилось все.
 
Бо він пішов вночі і сказав «живи»,
Замість слів «пробач мені»