Ти не питай мене, чому наш час такий,
Коли навколо нас темна лиш вода.
І не питай мене, чому цей світ такий,
Напевно, відповідь тобі на це не дам.

І не питай мене, чому мої пісні
Тобі нагадують те, чого нема.
Але ж візьми собі з полиці молодість,
Зітри пилюку там, сядь і заспівай.

Навколо нас живуть герої тих казок,
Які в дитинстві ти усі перечитав.
У них і запитай, чому наш час такий
І чи було усе п’ять століть назад.

І скажуть нам вони, що загубилася
У багатьох віках відповідь проста.
Бути нам тоді не судилося,
Бо у нас життя, лиш одне життя.