Коли ми, цілуємося на прощання!
І ти грієшся ще у обіймах моїх,
Я бачу очей твоє на морозі блищання,
Дивовижний нектар відчуваю губ я твоїх!

Завіває метелиця! Танцює, співає!
А ми гріємось нашим весняним теплом,
Десь на заході сонце червоно згорає,
Місяць  сяйвом своїм, срібним б’є джерелом.

Пестиш губи мої, й  біло-сніжно смієшся,
Ніжно пальцем проводиш по моїй щоці!
Знаю я , що до мене ще  ти повернешся!
Завтра ранком, а може сьогодні вночі!