Без особливого страждання
життя у темній пустоті
залишається чекати
солодких змін у моєму житті
залишається боротись
за існування своїх мрій
залишається сміятись
немов сміх здолає біль!

Мої слова немов вода
ти пірни й дістанься дна
там без світла тільки тінь
і ти себе впізнаєш в ній
мої слова як та кров 
ти занурся в їх полон
там без кохання стогне біль
і ти себе впізнаєш в ній

моє єство як парадигма
немов темрява світла
моє слово наче ніж
розрізає темну ніч

Я занадто високо від тебе
щоб ти почув мої слова
я живу десь вище неба 
і моєму життю не має кінця
мій біль гра надії
на взаємні почуття
ти мої вбиваєш мрії
вбиваєш стимули життя

моє єство як парадигма
немов темрява світла
моє слово наче ніж
розрізає темну ніч