Чого це ти зо мнов рівняєш
Того небритого чорта,
З яким живеш і прожигаєш
Свої шальонії літа?

Відсутність палкого кохання
Тебе штовхає до цього,
Твій чоловік - сплошне визнання
У нарушеніє всього.

Куди тебе понесло, люба?
Скажи це все сама собі.
Ти хтіла чудо - маєш чудо,
Воно родилося в тюрмі.

На світі є такі корсети,
Але як ти не зустрічав,
В ту мить покинула мене ти,
Коли співав я ча-ча-ча.

Під сонцем ми з тобов любились
І при луні любились ми,
Я міг робить, що мені хтілось,
Ти - що захтілося тобі.

Невже про все забула, люба?
Я не благаю: "Повернись!"
Ти хтіла чудо - маєш чудо,
Твій потяг трошки запізнивсь.

Чого це ти зо мнов рівняєш
Того небритого чорта,
Це все одне, що ти паруєш
Орла й облізлого кота.

Чого ти вирішила, люба,
Що поруч ставить можеш ти
Лайно, багно й недолік шлюбу
З еталоном красоти?