Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.

Она носила цветы в волосах
И ими играл он и ветер
Казалось давно уже взрослые,
Но любили искренне как дети
Открытые сердца искренние глаза
Таких не так много есть на свете.
Лелись слезы счастья каждую ночь,
Обещания всегда любить
Домик на перекрестке двух дорог,
Забор плющем осенним обвитый.
Казалось дождь опомнился,
Казалось всегда будет лето...
Только один звонок телефона
И стоило им только захотеть
Повеяло теплом из-за границы
А значит обязательно лететь.

Не обещай на всегда,
Не обещай на вечность
Где твоё моё завтра
В закромах ветер свищет.
Не обещай, не надо,
Не обещай, зачем
Зависит час ближайший
Да не всегда от тебя.

И вдруг все изменилось вокруг
Проблемы, цены, сны, ожидания
Разъехались как дети в школу,
Что первым было, стало последним
Ей в Варшавские спальные районы
Ему Моску бетоном залить,
Но любовь в таксофонах
Обречена недолго прожить
Куда ведут капризные дороги,
Почему вы заблудились в мире
Вас сотни тысяч, вас миллионы
В Израиле, Канаде и на Крите
Есть воспоминания о том как было все
Надежды есть на то как все будет
А судьба стремительно течением несет
Так как мы не Титаны мы Люди.