Полем котиться злива,
чорні хмари вгорі.
Може ти не щаслива
у своєму дворі.
Може довго чекала,
полем бурю несло...
Виглядала і ждала,
а його не було...

Дівчина з синіми очима,
Які чудові в тебе коси.
Всі заглядаються і нині,
А вітер роки твої зносить.

Дівчина з синіми очима,
Маленька квіточка в житі.
Гроза у тебе за плечима,
А треба жити, треба жити.

Зимою грають хуртовини,
А влітку ноги мочать роси.
Чому у дім у твій новини
Так довго пошта не приносить?
Чи може милий за дощами
І за вітрами забарився,
Ішов дорогами-стежками,
Ішов-ішов та й загубився...