Весь метал покривався іржею,
Понад хмарами стелиться олово!
І стою я між небом й землею,
Піднімаючи високо голову!

Говорю я до срібного місяця,
І до золота сонця гарячого,
Серед зір, як дияволи бісяться.
Потривожили очі незрячого.

Сяйвом сипите ртуть, і лякаєтесь,
Десь свинцем опускався туман,
Ви від мене у нім не сховаєтесь,
Розкривався, як пишний фазан.

Весь метал почне червонітиме,
Як світанок, як вечір і кров,
І приглянеться в нім, щось невидиме,
Там де щастя прокляте знайшов!