А вдома як вдома напевно весна подвір’я маїть коло хати
З вишень буйний цвіт потихенько пада в вікні зачекалася мати
Лелеки вже звили під небом гніздо та й виводу свого чекають
А я вже за рідним так скучив теплом та й тільки слова повторяю
П – в А там де рідна хата ллє тепло, що Бог створив батьківськими руками
Де стіл так пахне хлібом й молоком дитинство там моє під образами
Я знов до тебе через сотні днів спішу здалека у твої світлиці
Спішу як у дитинстві сісти знов на твій поріг води напитись з рідної криниці
2. Минають чомусь вже так довго ті дні та й руки почули вже втому
А друзі тепер пам’ятають мої слова що казав не одному
Мине час розлук і подвір’я своє я знов мов обгорну руками
Повернусь туди і мабуть назавжди туди де так мріяв роками
3. Роки ті минули і болі мої літак від землі відриває
Мов мати в журбі моя рідна земля синів своїх блудних стрічає
І ось рідне місто подвір’я й поріг і серце сторінка хвилює
І в сінах вслухаюся в голос батьків, а далі вже слів так бракує