Мій четвер зовсім не чистий. Мій четвер це повно риби на столі і пиво. Це стіни линяють фарбою. А кіт шукає смерті, перебігаючи дорогу. Риба дивиться на фіранки, які дивляться на неї. Ця риба мертва, сушена, гашена. Вона нічого не розуміє – де вода де вода. Вона в шоці з птахів, що пропливають за фіранками, Вона в шоці з газет, які огортають і пива, яке омиває, і зубів, що ріжуть.

Де вона де вода, – кричить риба на риб’ячій мові.

Плоть розривається, пережовується.

Риба плаває в шлунковому соці і тільки й говорить про птахів, тільки й говорить: Як! Чому! Як!

Останні люди виберуть долю риб.

В нечистий четвер я боюся усіх. Кожен може відкусити мізинці на моїх руках – тільки відвернися. Викинути їх сирими чи підсмажити в олії. Їсти мої мізинці як рибу. І тішитися з того.

Кожен може відгризти інші пальці – великі, вказівні, фак_ю. Повісити їх сушитися. Може вимотати з мого вуха нитку спогадів. Потім зробити добрий моток і викинути його – я закриваю вуха. Чи продати чи зв’язати светр - whatever.

Той пацан у дворі – може. Едуард Альбертович в тубдиспансері – може. Віка Федорівна колупається в носі від цього.

Я знаю нечистий четвер це коли середа вирішує померти. Застрелитися в середині марафону. На очах в статистів аналітиків. На очах в екстрасенсів стоматологів. Середа вирішує померти.

Нечистий четвер це коли йдеш собі по вулиці. Йдеш собі йдеш. Думаєш про шось – не думаєш. Жуєш шось – не жуєш. А потім бачиш роздавленого на дорозі кота. І тільки ти в цьому місті знаєш, що котів, птахів та інших божих гоїв не переїжджають. Їх пережовують автомобілі, голодні від неякісного бензину.

Мій четвер зовсім не чистий, алілуя. Мій четвер зовсім не чистий, мазафака.

Петро бере всю цю хуйню і заливає її пивом. Він каже, що болить голова. Нічого дивного, - думаю я і відмотую нитку Петра.