Проводжала мати сина у солдати,
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.

«йди ти, невістка, в поле жито жати,
йди ти, невитка, в поле жито жати,
Та й не повертайся до моєї хати».

вона жала, жала, жала–вижинала,
вона жала, жала, жала–вижинала,
Доки до схід сонця тополиною стала.

Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати».
Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати,
Що ж то за тополя стоїть серед поля?»

«Не питай ти, сину, про тую причину,
Не питай ти, сину, про тую причину,
Бери в руки топор – рубай тополину».

Перший раз ударив – вона похилилась,
Перший раз ударив – вона похилилась,
Другий раз ударив – вона попросилась.

«Не рубай, козаче, я твоя дружина,
Не рубай, козаче, я твоя дружина.
На верху, у листях, спить твоя дитина».

Бросив козак топор, обняв тополину,
Бросыв козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цілував дитину.

Мати моя, мати, що ж ти наробила,
Мати моя, мати, що ж ти наробила,
Ти ж мене з сім'єю навик розлучила.

Як будеш жениться, другу жінку брати,
Як будеш жениться, другу жінку брати,
Не забудь сказати, яка у тебе мати.