Рідна мати моя, 
ти ночей не доспала 
І водила мене
у поля край села,
І в дорогу далеку, 
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя дала.
І в дорогу далеку,
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка, 
І зелені луги,
й солов'їні гаї, 
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник,
простелю, наче долю, 
В тихім шелесті трав,
в щебетанні дібров. 
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю: 
І дитинство, й розлука,
і вірна любов. 
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
й твоя материнська любов.

Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка, 
І зелені луги,
й солов'їні гаї, 
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.