29 января 1918 года состоялась битва неподалеку от железнодорожной станции Круты между украинскими студентами и армией большевиков. Долгое время об этом событии умалчивалось в учебниках по истории. А если кто-то из советских историков и упоминал о нем, то лишь как о безоговорочной победе большевиков над армией украинских гайдамаков. А между тем, эта "армия" насчитывала всего-то 300 студентов. Сейчас подвиг этих ребят сравнивают с героизмом 300 спартанцев, героически погибших во имя своей Родины.

29 Січня
Слова: Сокира Перуна
Музика: Сокира Перуна

Одного туманого ранку,
Коли сонце сходить так поволі,
Після битви під Крутами
Вмирав її молодший син,
Мужньо, як воїн.
Крізь сльози вона
Й сьогодні чує його голос...

Ма, якщо б прожити знов життя,
Якщо б мій шлях не мав кінця,
Якщо б вогонь не гас в серцях,
То я, то я б усе віддав лише,
Щоб обійняти знов тебе.

Остання посмішка полинула
Та застигла на його обличчі,
Життя промайнуло в
Одну мить перед очима.
Немов у дитинстві його
Торкнулися руки матері,
І у свої остані хвилини
Він почув її плач...

Мій син, якщо б вернути час назад,
Якщо б не сльози на очах,
Якщо б здолати свій страх,
То я, я б віддала усе лише,
Щоб обійняти знов тебе.

Якщо б вернути час назад,
Якщо б не сльози на очах,
Якщо б здолати свій страх,
Якщо б прожити знов життя,
Якщо б мій шлях не мав кінця,
Якщо б вогонь не гас в серцях.
Нехай, стотисяч років пройде ще,
Щоб обійняти знов тебе....