Знов зозулi голос чути в лiсi,
Ластiвки гнiздечко звели в стрici.
А вiвчар жене отару плаєм,
Тьохнув пiсню соловей за гаєм.

Всюди буйно квiтне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вiвчера в садочку, в тихом укуточку
Жде, дiвчина, жде.

Їшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високi гори,
Де з берiз падають чистi роси,
Цвiт калини приколола в коси.

Вже за обрiй сонечко сідає...
З полонини їй вiвчар спiває:
“Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.”

Ось i вечiр. Вiвцi бiля броду
З Черемоша пьють холодну воду.
А в садочку вiвчара стрiчає
Дiвчинонька, що його кохає.