Пролягла дорога вiд твоїх ворiт
До моїх вориiт, як струна.
То ж чому згубився мiй самотнiй слiд,
Знаю я одна, я одна... 

Зимна осiнь ще стежки листям не наркила,
Бо до тебе навеснi я повернусь, милий.
Мої руки ти вiзьмеш знову в свoї руки.
Й не розквiтне помiж нас жовтий квит розлуки.
Не ховай очей блакитний промiнь,
Заспiвай менi в останнiй раз.
Пiсню ту вiзьму собi на спонин,
Пiсня буде помiж нас.
Бо твiй голос, бо твiй голос - щедра повiнь.
Ти, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде i виросте зелений,
А ти в пicнi будеш завжди бiля мене.

Як зiйдут снiги iз гiр потоками,
Ой глибокими, навеснi.
Забринить дорога та неспокоем,
Вдаленi тобi, вдаленi. 

Зимна осiнь ще стежки листям не наркила,
Бо до тебе навеснi я повернусь, милий.
Мої руки ти вiзьмеш знову в свoї руки.
Й не розквiтне помiж нас жовтий квит розлуки.
Не ховай очей блакитний промiнь,
Заспiвай менi в останнiй раз.
Пiсню ту вiзьму собi на спонин,
Пiсня буде помiж нас.
Бо твiй голос, бо твiй голос - щедра повiнь.
Ти, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде i виросте зелений,
А ти в пicнi будеш завжди бiля мене.