1. Як сідає вечір на порозі хати
Золотистим шовком зорі гаптувати
Я від зір тих ясних наче у полоні
Заховаю личко в мамині долоні 2р.

В тихій диволасці казка розквітає
Знаю що дитинство вічним не буває
І не вічне чудо в золотім озерці
Лиш любов до мами на весь вік у серці 2р.

Десь на небосхилі тихо зірка сяє
А на нім матуся щастя вишиває
Ніжність свого серця і любов й тривогу
Стелить злотошовком місячну дорогу 2р.

Знаю де б не був я на стежинах долі
Будуть гріти душу мамині долоні
І ласкавий вечір на порозі хати
Сяде поруч неньки мене виглядати 2р.