На старих фотографіях всі молоді. 
За роками людина сама себе кличе. 
У зіницях печалі, як в чорній воді, 
Відбиваються люди, дерева, обличчя. 

І стонадцятий сніг ті поля притрусив, 
І уже прилетять не ті самі лелеки. 
Біля каси такий незворушний касир, 
Зафіксовану мить вибиває, мов чеки. 

Білі, білі обличчя у чорній воді, 
Неповторні обличчя навік зостаються. 
На старих фотографіях всі молоді. 
На старих фотографіях мертві сміються 
Костенко Л.В.